Ми, українці -волелюбний народ
Стяг, як синє небо золотий лан.
На вишиванці узор нації код
Що ми є не раби, тут кожен пан.
Українці, це господарі землі
Плекають щедрий сад біля хати .
Гостей зустрічають хлібом на столі
Бо у них добра душа багата.
Ніжна мова, яка ллється з чистих вод
Від спраги напоїть із джерела.
Це дар божий із блажених нагород
Дарує нам промінь сонечка тепла.
Молитва підіймає дзвоном зранку
В час негоди від бід захищає.
На полотні -вишита вишиванка
Кличе на свято вроду прикрашає.
Українці мають свій почерк ,і смак
Шанують звичаї свого краю .
На голівці віночок червоний мак
Колоски пшениці в них сплітають.
Ти козацького роду - українець!
У світ несеш - ім'я Україна.
Знай,що козак танцює гопак -танець,
Зігріває пісня лебедина.
Шануй духовні скарби предків своїх!
І рідної мови не цурайся!
Хай Україна буде в думках твоїх
Будуй свій рай і життям втішайся!
Не забувай ,хто ти є на цій землі!
Люби мову солов'їну пісню.
Ти, як стиглий колос зерно на стеблі
Оживить дух землі в пору грізну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2022
автор: Чайківчанка