Там де юність швендяла полями,
поросли волошки на весні,
ще й полин духмяний до нестями,
щойно день травневий прояснів.
Я тепер не знаю навіть де ти.
Може лиш наснилася мені?
А в дитинство тут здається лету
лічені секунди, але ж ні.
Часового ладу не порушиш
і назад немає вороття.
Тільки пам'ять розхвилює душу
день за днем спливає ген життя.
05.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2022
автор: Микола Соболь