Світить, світить місяченько,
І зорі палають –
Все, що видно за віконцем,
Тим, що очі мають.
Світить, світить місяченько
В хаті ж – ані свічки
Заливає місяць небо,
І поля, і річку.
Світить, світить місяченько,
Та гримлять гармати,
Всіх дітей збира до купи
Налякана мати
Світить, світить місяченько
Тихо опівночі,
Бабця молить за онуків
І втирає очі
Світить, світить місяченько
Там, коло порога
Наостанок всілись батько –
Завтра вже дорога.
Світить, світить місяченько
І немає краю,
Тільки зорі і гармати
Розбрелись по гаю.
Світить, світить місяченько
Залива долину
Сестри тихо, а співають
Пісню про калину.
Світить, світить місяченько
Покрива стодолю
А брати вбираються
Виборювать волю.
Світить, світить місяченько,
Соловей німує
А кохана у дорогу
Любчика цілує.
Світить, світить місяченько
Не чути і вітру
Тільки місяць і гармати
Забили макітру
Світить, світить місяченько
І не замовкає
Своїм сяйвом Україну
Міцно обіймає
Світить, світить місяченько
Що йому ті кулі
Він дітей вкладає спати:
«Налетіли гулі…»
Світить, світить місяченько
Що йому гармати
Він злостиву темряву
Шарпає на шмати.
Світить, світить місяченько
Вперто серед степу
Замість шаблі йому світло
А за шолом – небо
Світить, світить місяченько
Колиха родину
Забавля через віконце
Злякану дитину.
Світить, світить місяченько
Прямо перед хати –
Дозволя коханого
З бою виглядати.
Світить, світить місяченько
Кожного вартує
Навіть того соловейка
Що всю ніч німує.
Світить, світить місяченько
Хоч ревуть гармати,
А за правду навіть місяць
Буде воювати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2022
автор: Prosto Vilna