Коли духмяний вечір крадькома
бузковим пензлем розмалює небо,
знов усвідомлю сумно, що сама,
а я не можу, милий мій, без тебе.
Чи йдуть дощі, чи сонце припіка,
у серці грають спогадів орга́ни.
Все йдуть та йдуть по пам'яті пісках
моїх думок неспішні каравани.
І як, скажи, уникнути тужби,
яка мене і досі роз'їдає?..
Вже за вікном воркують голуби...
Так непомітно ніч пройшла... Світає...
Присвячується всім жінкам, які втратили коханого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Денисова Елена