Ми ті, що в світ прийшли після війни,
Після репресій, голодів трикратних,
Нащадки тих, кого і без вини,
І без судів закинуто за грати.
Ми виростали в горі і нужді,
Де замість прав – накинули нам рабство,
Батьки сивіли в каторжнім труді,
Де козиром цвіло республік братство.
Привчали нас коритись, працювать
Під лозунгами «Рівність», «Мир» і «Воля».
Украли віру, землю пізнавать
Не дозволяли і ламали долі.
Гризли науки ми твердий граніт,
Пишались навіть іноді собою
При кадебістах мали інкогніт.
Система їхня не була слабкою.
Знаходилися ті, хто «яму рив»,
А особистість гнулась, зневажалась,
Союз ГУЛАГи для таких відкрив,
І мало в кого це збудило жалість.
Сьогодні Кремль бажає відродить
Союз, безправний, з запахом смердючим…
Не вийде! Чуєте? Ми напились біди!
Історія ж чомусь таки та учить!
31.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2022
автор: Ганна Верес