Бажання владарювати – та спокуса,
Що так третирує цивілізацій різних кроки.
Кожному з нас як спадок надалася
Тим егом, під контроль яке бере лиш духу спокій.
Хто марить лише пануванням світом,
Не в змозі той собою володіти.
Чванливість і пиха – солодкі [i]явства*[/i]
Слабкої, хворобливої натури,
Яка не бачить іншого багатства
Аніж приниження і диктатура.
Лише пригнічений украй страхами
Сприймає лестощі та підлабузництво дарами.
Розумний знає, в критиці є сила,
Що подивитися на себе з боку допоможе.
І якби власне его не просило,
Совість – законів звіт, що насторожі
Веде рішуче до майбутнього стежками,
Немов потік поміж крутими берегами.
На жаль до слабкості людина схильна
Занадто, а признання це болюче.
Тому вважає, що зруйнує схили
Законів Всесвіту, свої збудує кручі.
Та нам для того розум надавали,
Аби сіль Розвитку ми цінували.
[i]*російське слово[/i]
7 травня 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Натали Вадис