Які гидотні люди та нікчемні.
Країна їм дарує хліб і сіль,
благає: вивчи мову! Та даремно.
Московський говір чути звідусіль.
А потім кров’ю платимо за це ми:
Батурин, Крути, Пі́ски чи Ірпінь…
Але, якщо відверто – це система
на знищення прийдешніх поколінь.
Дітей уб’ють потому з автомату,
спочатку нам прищеплюють чуже:
чужий священник, вчитель… і гармати
такі ж чужі розчохлені уже.
Одного разу, коли зрадиш мову,
запам’ятай, як сильно ти радів.
І надто не дивуйся чому знову
на Київ сунуть полчища катів…
08.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Микола Соболь