Гори, гори, "моя" Москва,
І корабель, і та столиця!
На теє можна нескінченно
І милуватись, і дивиться.
Ти не сестра святого Києва,
Ти потороча і тюрма
Бо ти лиш покритка Батиєва
Гори вогнем бридка Москва
Хоч не була, та завжди мріяла
Пророчі будуть ці слова:
Тобі з косою вже наміряла -
Гори, палай собі Москва!
Мерзенних душ і підлих дум
Ганебний символ та пристанок
Лиш твоє згарище наранок
В моїй душі розвіє сум.
Гори у пеклі, гори палко,
Гори там вічно, як дрова,
За всю брехню, неначе скалка
Гори, гори, віки Москва!
________________________________
Нехай ущент усе згорить,
Й розвіє попіл вітром сильним.
Не треба згарище гасить -
То кара божа божевільним!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)