Звернення до катів

Закатованим  рашистами
присвячується...

І  як  тепер  вас,  syku,  розуміти?
Й  чого  вартують  ваші  ті  обіти?
Ви  ж  казали,  що  будете  “звільняти”…
І  в  мирних  обіцяли  не  стріляти!

Та  що  пішло  у  тих  мізках  не  так?
Вас  ніхто  не  розуміє  –  злих  собак!
Що  вам  діти  й  мами  заважали?
Маленькі  ще  ж!  Чи  по  вас  стріляли?

А  за  що  ж  їх  мам  при  них  ґвалтуєш?
Чи  бабцю  їх…  За  що  катуєш?
Та  що  ж  ти,  syka,  витворяєш?
Навіщо  в  потилицю  стріляєш?

Ну,  грабувати  –  це  не  дивно…
Ви  ще  та  злидота!  Інстинктивно!
А  знущання  й  рекет  –  то  в  крові!
Адже  це  риси  ваші  вікові!

Чи  думаєш,  москаль,  що  вам  пробачать?
І  Буча  й  Марік  чи  Ірпінь…
Бог  не  сліпий  –  Він  все  бачить!
А  діти  проклянуть  багато  поколінь!

08.05.2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2022
автор: Vityok