Віл волає, бик – бикує
і дрантя червоне в ряд.
Щось казати марно, всує –
дебілоїдів парад.
З голоду скриплять зубами
ще й з похмілля дрижаки:
«Ей, таварищ, ти нє с нами?
Как не снами? С кєм же ти?» –
В голові палає вата,
жаба в ковбику реве…
Як людина дурнувата,
то й старе, немов нове.
Посірілі силуети,
земле, розплодила тлю.
Сталіна несуть портрети
Боже мій! Чи я не сплю?
Коли ближчає дев’яте
травня знову з року в рік
на червоній площі свято
для юродивих калік.
09.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: Микола Соболь