Чого прийшов, на нашу землю воювати?
Чи може скажеш, що знов прийшов захищати?
Скажи від чого? Навіщо й чого заради?
Чи може злоба і гнів рашистської влади?
Що ми давненько, уже стали жити краще,
Зрівняти нас? Та ти ж спокін віків ледаще,
У бур’янах городи, життя в борг, іпотеки,
Ви з прапорами й досі, кричите за совєти.
Біда країні, на душі занадто тяжко,
Сприймати смерть, руїни, дуже важко,
На жаль, людьми, важко ворогів називати,
Так українок, за що прийшли ґвалтувати?
Жінок - вбивць й українських красунь порівняти?
Наші ж сміливі, пішли землю захищати,
Бо ж найдорожча, вона їм, як рідна ненька,
Бо люблять мир! Квітне, пахне хлібом земелька,
Під небом чистим, від сонця сприймати тепло
А ти ж негідник, приніс страждання, сум, пекло!
Скажи була, чи є у тебе рідна мати?
Зізнайсь, дай відповідь, це хто навчив вбивати?
Та ти ж грабіжник, скільки горя зміг принести!
Думки рояться, де жив, виховувався ти?
У дитбудинку, в сім’ї, може серед звірів?
З уралу, з тундри, чи прожив життя без віри?
Не дав Бог розуму прочитати заповіт,
За що, ненавидиш, Україну й увесь світ?
Скажи навіщо, палиш землю, *** сину,
За що знущання, вбиваєш малу дитину,
Не розумієш, що давно не те століття,
Воно ж біднесеньке, труситься від жахіття.
У очах страх, відчай, біль, захисту шукає,
Мабуть ти нелюд, у серці…. добра немає!
Може не знав, тепла, материнської ласки?
Брехати досить! Прийшовв час зняти маски!
Заздрість, ненависть, жадібність зове до бою?
Ми ж народ дружній, тож відвоюємо волю!
Горить Луганськ… під свист, авіабомб, снарядів,
Ховались люди…. від біди, смертельних градів,
Із дев’яносто, в школі лишилось шістдесят,
Земля накрила, небо ж стрічало голуб’ят.
Яким хотілось, тепла, бачить сонце, жити,
Скажи, ти кате,за що посмів народ вбити?
Ні миті тиші, звуки сирени, раз –у –раз,
В день перемоги, тоді тікала вража рать,
А нині ж Боже, чому сусід, став фашистом,
Нема прощення! Для нас тепер рашистом,
Лишиться ворогом для неньки України!
***
Більш, як два місяці війна,
Горить земля, руїни і сирени…
Немає спокою, останні дні відлічує весна,.
А я думками сповита вдень і вночі,
Читаю «Молнию», кліпають старенькі очі,
Крізь окуляри, сльози – краплини,
Душа болить.Читаю, тож хочу знать новини.
Як важко людям, тим, хто ховається від градів,
І трохи жаль, хто радіє від парадів,
Знаю, що прийде, до них судний день,
Все в руках Божих, не співатимуть пісень,
Коли нарешті, прийде прозріння?
Яка різниця, думаю сама собі… У другу світову війну, Америка відкрила другий фронт, допомогти прогнати фашистів…
Тепер Америка допомагає нам, прогнати з нашої землі рашистів…
Що сталось з цим сусідом? Так хочеться його послати…
за кораблем слідом…..
А поки ж, я схиляюся перед нашими воїнами – захисниками, героями. За їх сміливість, мужність і віру в перемогу. Дякую, дорогі наші сини і доньки! Все буде Україна! Героям слава! Слава Україні!
09.05.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: Ніна Незламна