Як тихо на небесному горищі...
Лиш чутно, як воркочуть голуби,
Десь грають хвилі , вітер свище,
Простори колихає голубі.
Як тихо-тихо у садах небесних,
Завмер листочок кожен, - не шелесть,
Так тихо, що аж настовбурчилася шерсть
У звірів всіх, в яких страхи воскресли.
І що за тиша в небесах глибинних,
А чи прихід віщує Сина сам Отець?
Відлічує приходу час невпинно
Биття людських знеможених сердець.
А діється таке весь час в окрузі,
Спливають з небуття Гоморра і Содом.
Всі люди ,мов живуть в якійсь напрузі,-
Химерне дивляться кіно, а може ,сон.
І як почути тишу ту нечувану ?
Навколо стільки перешкод, завад...
Як крихти зачерствілих душ розчулити,
Які б настроїлись на тихий-тихий лад.
Й почули тишу на небесному горищі;
І як десь там воркочуть голуби,
Як грають хвилі, вітер свище,
Простори колихає голубі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2022
автор: Рунельо Вахейко