Цвітуть садки, природа не дрімає.
- Чому така печаль? - народ Вкраїни знає.
Весна буяє знов, в душі лиш каменюка...
Сплюндрована земля, а ворог пре, падлюка !
Святе руйнують, храми і діток убивають,
Їх ввік не оправдать, бо звірство не прощають.
Платить здоров'ям будуть наступні покоління,
Не думають про те, що зло росте з коріння.
Вони його обрали і кров' ю поливають.
У головах - бур'ян... Хіба того не знають?
Душі у них нема, лише нечиста сила.
За це розплата прийде... Та Україна мила
Ще буде болісно і довго гоїть свої рани
І плакатимуть в сні маленькі діти рано.
Не спатимуть жінки і молоді дівчата,
Бо те насильство звірів, було ще гірше ката.
Квітучим веснам бути! Лиш не таким, як нині...
Здобудем Перемогу, - ми дужі і єдині,
Згуртовані в боях за Матір-Батьківщину, -
Героям Нашим Слава ! Слава Україні !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Галина Лябук