А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.
Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!
В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.
Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.
Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.
А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.
22.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР