Тримайтесь мої дорогі земляки!
Все буде Україна!
В уяві й досі зберігаю рідний край,
Хатки, будинки, біля них клумби квітів,
Вже літо кликало в трояндовий розмай,
Стежки знайомі! Усе найкраще в світі!
У ряд приваблюють, назви магазинів,
Тут є й кав’ярня, а неподалік пошта,
Все ніби бачу, не позбудусь споминів,
Радість душі, мов від сонячних променів.
Та нині вкотре, мов пробуджуюсь від сну,
Страшні новини, зруйнували уяву,
Мій край в облозі, війна, катування, сум,
Не спромоглися зупинить навалу.
Зимовий ранок…. круг селища враз блиски,
В небі червоні й чорно - рожеві плями,
Здригнувсь народ… чути грохоту уривки,
За дві години, здійнявсь пил над полями.
Приліт снарядів … зруйновані хатини,
Ворог на танках, вже кулеметні черги,
Життя спинилось, жаль матері й дитини,
Все це побачить, як витримують нерви?!
Завмерло селище від болю й свавілля,
Зранену землю, рашистський чобіт топче,
Чи від сусіда ми ждали божевілля?
За що країну… мою знищити хоче?
У очах смуток… за вікном шумно, темінь,
Душа тремтить, страхіття, дрижать будинки,
Літаки низько, ніби торкнулись землі,
Не один дах, розлетівся на крупинки.
Пихаті пики, в очах злість і зневага,
Ніби господарі, раді бісенята,
Забрати все, це для них одна розвага,
Чому не спиниться, ця орда проклята?
Довга облога, чути летять снаряди, кулі,
Без сну ночами, днями, не змогла втекти,
Вже у суцвітті вишні, ком пече в горлі,
О, як же боляче, стежини не знайти.
А хата ж де? Руїни… поблизу гроби,
Прощення ні! Не діждешся супостате!
Бо ж у серцях таїться вогник боротьби,
Ти ж просто нелюд, ще й очманілий кате!
***
Лиш десь видніються, вхожені городи,
Лишились люди, все ж плекають надії,
Діждуться волі, не втратять дух свободи!
І, як раніш житимуть у Україні!
Тривога й відчай, все ж ждуть своїх воїнів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Ніна Незламна