***

Тисячі  схилялися  перед  ним.
Йому  служили  віддані  десятки.
Він  чомусь  показував  себе  злим  ,
А  таким  він  не  був  від  початку.

Не  королем  він  був  ,  хоча  й  міг  бути.
Не  сином  лорда,  чи  володарем  морів.
Він  так  хотів  життя  усе  своє  забути,
Він  все  спалив,  але  і  сам  згорів.

Ходив  Він  мов  вельможа,  легко.
Неначе  не  ішов  ,  а  мирно  плив.
Блукав  він  уночі  отак  далеко  ,
Бо  тільки  він  ,  і  він  цю  ніч  любив.

І  любив  пити  чай  із  дикої  м'яти  ,
Кататися  верхи  -  давня  традиція.
Та  ніхто  не  знав,  як  його  звати,
Як  звертатися  і  як  возвеличувати.

Дививсь  погордо  ,  ніби  панна-пава,
Волік  він  всюди  за  собою  шлейф.
А  всі  любили,    і  кричали  "браво".
Він  кинув  все  ,  й  пішов  у  дрейф.

Бо  все  набридло,  треба  бути  тихо  !
І  ця  вся  слава  ,  дивні  гули  й  крики,
Прикличуть  точно  у  господу  лихо.
І  будуть  танці,  співи,  дикі  рики!

Він  шуму  не  любив,  уваги  теж.
Та  був  любителем  нічних  гулянь.
Коли  дається  влада  вся  без  меж,
Ти  прагнеш  жити  без  страждань.

Як  він  прийшов  ,  так  тихо  зник.
Замкнулись  двері,    щезло  все.
Ви  думаєте,    це  був  чарівник  ?
Він  Граф,  що  свій  тягар  несе.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Яна К