[b][i]Війні війною[/b]
« Не порятує крайня хата...»[/i]
Примовка
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
а ти пиши... пиши мені,
що мир уже не за горою.
Являйся знову уві сні,
не пропадай... війна війною,
а ми, роз'єднані водою,
неопалимі у вогні.
Хоча... за обріями – воля,
не мають біженці її
і марні марення мої...
одному воїну у полі
не випадає гарна доля,
яка веде в чужі краї.
[b][i]Війна проти війни[/b]
« Моя хата всюди...»[/i]
Відмовка
Ні, я не біженець... однак
іще гостюю у Європі.
Мене затримує війна –
її лице – у фотошопі.
Вона являєтьс,я у сни,
віщує долю невідому,
та, може, у кінці війни
дійду до тебе і додому.
І світло подолає тьму,
а Україна – цю війну...
у час ясний і мить урочу
я обійму свою весну.
Війна закінчиться тому,
що цього я найбільше хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2022
автор: I.Teрен