Про що ти думаєш, мерзенний кате,
Коли дитя мале ведеш до страти?
Коли над жінкою, слабкою тілом,
Нещадно глумишся, осатанілий?
Чийомусь батькові стріляєш в спину,
Старої матері вбиваєш сина
І награбоване несеш до хати...
Як жити будеш там? Ночами спати?
Продав ти душеньку за сто зелених,
Щоб стати згубником для полонених.
Щоб на землі святій, куди не звали
На тебе, іроде, усі плювали.
Нам не пробачити ніяким чином
Твої страшні діла і безпричинні.
Прийдем, як ви до нас, посеред ночі
І не втечеш тоді ж бо світ за очі.
Ти будеш проклятий вмирати в муках,
А ми відродимось в синах, онуках.
Вони не знатимуть твоєї мови,
Ваш рід розвіється, як та полова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2022
автор: ЛУЖАНКА