(І)
Весна ніяк не складе' квіткову ікебану:
І тут усе не так, і там щось не до ла'ду.
Створила композицію ніби непогану,
Та все не може знайти у ній розраду.
Вносить вона зміни відповідно плану.
Ось прямо зараз! Бо має таку владу.
Зеленню розписану, пуп’янками ткану,
Вона щомиті зводить садову анфіладу.
Я рідко виявляю увагу довгождану,
Але, дозволь, пару миттєвостей укра'ду.
А взимку фото ці переглядати стану,
Дивуючись багатству весняного кладу.
(ІІ)
Після весни у сад до мами літо завітає,
Але у нього в пріоритеті натюрморти.
А далі - осінь (свою чергу не забуває)
Продовжить справу, знаючи та гордо.
Проте пейзажі вона цінує, а полюбляє
Червоних, жовто-багряних барв плеяди.
Та настрій в неї похмуро-дощовим буває.
Чи ж не вона мінливість увела в моду?
Лише чорно-білу палітру зима тримає:
Ці кольори мов цифри двійкового коду,
Ними завжди вона до світу промовляє,
Шифруючи холодно-крижану негоду.
(ІІІ)
Весна ніяк не складе' квіткову ікебану:
Отримати ж бо хоче не почесті чи шану,
А хоче аби люди поринули в нірвану,
Окинувши все оком - від саду і до лану.
_____
Колаж мій:
1) клематіс, аквілегія, калина
2) роза (в'ється), іриси, чайна роза
3) льон, малина, квіти селери листової
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Яніта Владович