Блукаю чужим містом.
Нелякані господині сушать білизну.
Падає в очі червона яскрава пляма.
Труси з червоного мережива.
Йду настільки близько, що вони майже торкаються обличчя.
Розумію, це те про що мріяла, що шукала по крамницях.
А тут вони висять, бери – не хочу.
І ніхто не бачить.
І тій господині вони не такі вже й потрібні.
Вивісила, значить може якось і без них.
Та і навряд достойна вона такої краси.
І якщо не візьму я, то схватить інша.
Та і можна зняти, просто приміряти.
Відчую себе жінкою в вишуканій білизні.
А потім, колись, непомітно поверну.
П’ятий тиждень.
Труси висять.
Тяжко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Пісаренчиха