***

А  знаєш,  я  жила́  біля  моря.  Воно  сміється,
І  з  насолодою  п'є  опівночі  темне  небо.
Я  бачила  горя  більше  ,  ніж  здається
Йому  усміхалася  щиро,  йшла  зале́две
Туди  ,  де    можна  писати  тонкі  сонети,
Пити  воду  морську,  таку  солону  й  п'янку.
У  своїх  розповідях  закривала  чиїсь  секрети  ,
А  потім  стирала  їх,  вдосталь  ле́жачи  на  піску

Я  марила  щастям,  дружила  з  нічним  поетом,
І  в  снах  своїх  відкривала  такі  омріяні  землі
Які  вказували  тобі  шлях,  викривали  де  ти  ,
І  змушували  пісні  чужі  слухати  аж  до  те́мені.
Зірки  кожного  дня  міцно  цілували  тонкі  гори,
Вітер  жартував  з  молоде́нькими  соснами
І  ніхто  в  моєму  світі  взагалі  не  був  хворим  ,
Всі  були  жвавими  ,    й  неймовірно  дорослими

В  цьому  житті  ніколи  не  приходила  осінь,
Хоча  зима  іноді  до  нас  зазирала  в  гості.
Я  засинаю  під  звуки  морського  прибою  досі  ,
Розказую  історії  чайкам,  сидячи  на  помо́сті
Ноги  щораз  сильніше  оббиваються  хвилями,
Ча́йок  стає  точно  в  декілька  разів  більше
Відстань  відчуваю  серцем,  не  міряю  милями
І  тугий  вузлик  на  човнах  я  в'яжу  міцніше  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Яна К