Цвітуть сади, панує жадана весна,
Довкола неймовірна краса ясна.
Вже літо стоїть на порозі
Та Маріуполь і досі в облозі.
Кричить, благає «Азовсталь»
Про порятунок. Вам їх не жаль?
Тих, кому підвал – рідна домівка.
Тих, хто не вийде звідти довіку.
Матір, яка рятуючи мале дитя,
Віддала своє молоде життя.
Батька, який не знайшовши сина,
Ліг живим у домовину.
Тих, у кого води лишилося на день,
Але вони співають радісних пісень.
Тих, кому відірвало ноги й руки…
Знати про цей жах – тяжкі муки.
Дружину, що отримала кровавий жетон.
Пронизав тишу розпачливий стон.
Її коханий не дожив до ранку,
Згорівши у клятому танку.
Тих, кого ворог оточив.
Тих, кого ракетами бомбив.
Тих, кого забрано в полон.
Тих, у кого останній патрон.
О, Святий Боже, поможи!
Невинні душі сторожи!
Світе, благаю, почуй!
Людей з пекла порятуй!
16.05.2022 р. Ketrin S.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Сидоренко Катерина Анатоліївна