Бабусю, я не вмію вишивати.
Ти ж свою долю хрестиком вела.
Червоне з чорним – Берегиня-Мати,
Дерево Світу, в спадок – два крила.
Літай дитино, як же не літати!
І я літала, бабцю, як могла…
У генах сила, в будні чи у свято,
Диво-орнамент доні берегла.
І збережу, щоб мали внуки спадок:
В красі узору душу лікувать.
Хрест – Трійця Життєдайная над Світом:
Вся сила роду, оберіг, печать!
Вже вкотре ворог мірить на свободу,
Та цвіту нації ніколи не зламать!
Наше багатство – мова й вишиванка,
Міцная віра, пісня – давній код.
О Батьківщино, серцем українським
Мережить волю вишиту народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2022
автор: fialka@