Бог дарував землі на втіху сорочку, вишиту
квітками.
Ой, як же гарно вона квітне в садочку нашому
у мами!
Червоні маки, чорнобривці, розкішні мальви,
матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі, троянди манять,
як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві так гарно квітнуть
навкруг хати.
Ой, де й кому таку сорочку, як у землі моєї
взяти?!
У полі, в лузі, у діброві волошок ніжних ясні
очка,
ромашок білих ціле море, небесний цвіт -
сині дзвіночки.
Яка ж ти гарна, земле рідна! Квітуєш з весен,
влітку й осінь.
Зими моєї ясна просинь зітче тобі сорочку
сніжну.
І таку гарну... ніжну-ніжну...
Тут в кожного сорочки квітнуть. В них сяють
ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі землі моєї
вишиванки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: Надія Башинська