Сивий туман приліг над степом,
Неначе щось хотів сховать.
Він так пишався своїм злетом,
Не сходить сонце - царювать.
Ще над всіма він тут господар,
Нескоро сонце ще зійде.
Укрив деревам голі ноги,
І до трави іще дійде.
Укриє білим покривалом,
Нехай поспить іще земля.
Лиш незадоволений вітрилом,
Уважно дивиться здаля.
Якщо розправить свої крила,
Кінець туману тут прийде.
Його збороти вже несила,
І царювання пропаде.
Зірвався вітер і щосили,
Туман зібрав увесь в клубок.
Неначе бісики вселились,
Задав туману він урок.
Туман ганебно втратив силу,
Котивсь якшвидше до ставка.
А тут ще сонце засвітило,
Розтав туман, пішов до дна.
І розпогодилось надворі,
Знов кольоровим став цей світ.
А за туманом пішло й горе,
Забудуть всі тодішній гніт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: Н-А-Д-І-Я