Заплакана дівчинка знову в рекламі, -
Вона хоче жити, радіти, любить...
Зажурений татко, так боляче мамі, -
І хто тільки може - допоможіть!
І начебто, є - Той могутній на Світі, -
Всіх хворих дітей врятувати би зміг.
Та ділом Він зайнятий несамовито, -
Він пхає війни невблаганний леміх.
І має ще стільки Він переорати,
Щоб зілля криваве розкішно зійшло.
А в плачі заходиться потайки мати, -
Життя врятувать ще не пізно було б.
Він міг би життя не одне врятувати ,
І душу тендітну, не тільки одну...
Та, певно, Йому на все те наплювати, -
Запекло громадить труну на труну.
Бо Він вже затіяв Всесвітню халепу,
(Нема Йому діла до всяких дрібниць)
Де виплеще пекло до самого Неба
Всю магму із кратерів чорних зіниць.
Він міг би посіяти Добре і Вічне, -
Та Він одержимий метою, яка
Тяжка й непроглядна, як морок одвічний,
Де всяка Надія безслідно зника.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2022
автор: Рунельо Вахейко