Починаючи ранок з кави, я гадаю про себе "Хто я"
Мені років зовсім не мало, але що я вже встиг за життя?
Скільки рвав, бігав, стрибав, щоб довести собі що я є.
Стільки болю...Боже позбав! Але всі ж говорили: "Мине".
В дев'ятнадцять я думав, що світ дочекатись не може мене,
І коли досягну свою ціль, то за нею чекатимуть ще!
А чия ж то була біда, що у світі - купа таких,
Хто біжить і рве до життя, обганяючи зайвих слабких.
А прокинувся вже в двадцять п'ять. Як бабуся казала - моргнув.
Почекайте, я ще не готов. Я не все ще осягнув!
Відкриваю сайти робот, а у пошуку вводжу "Хто я"
Перечитую купу умов і не манить мене зарплатня
Кілька років потому сиджу і так само шукаю себе.
В пошук вводжу все тіі ж слова, що підкажуть мені хто я є.
Ні. Я знаю, що жив як хотів. І робив все як вчили нас.
Але чия ж то була біда, що не вивчив цінити час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2022
автор: KD