Лягає промінь сонечка на вії,
Засвідчуючи, що прийшла весна.
Гуляють на просторах вітровії,
У срібло хвиль прибралася Десна.
Сором'язливо брунька поглядає –
Листочки там у зародку і цвіт.
Завбачливо гілля вітрець гойдає.
В гармонії живе довкола світ.
Чому ж серед людей такого мало?
І хто придумав війни на землі?
Чом око зле ніколи не дрімає
І жертвами стають слабкі й малі?
Чому багатий мріє стать багатшим,
А сильний м'язами постійно виграє,
Або зі зброї по цій жертві гатить,
Поки віддасть нажите той своє?
І все ж весна постійно демонструє,
Що із природою і правда воскреса,
Чи не тому весна цьогоріч всує
Доточить нашим воям ремесла,
Щоб перемоги зірочка зійшла.
7.04.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2022
автор: Ганна Верес