Дивиться в небо тендітна смерека,
Чому та краса від мене далека?
Тягнуться віти сміливо угору,
Щоби чарівність відчути чудову
Ой, надивитись неможе та й годі,
Замилувалась привабливій вроді,
Зорі, як янголи сяють із неба,
Більшого щастя смереці й не треба
Знов задивилась і в місячнім сяйві
Ніжні перлини засяяли звабні,
Сміло укрили красою стежину,
Як відпустити чарівну хвилину?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик