Знаю тепер як я можу:
Бачити в листі судини,
Слухати тебе, Боже,
В хвилях спокійних Дніпра.
День цей на інший не схожий,
А на долоні хвилина...
Ми тільки в нього вхожі -
Вчора вже нас нема.
Можу напитись неба
І розмножати зорі.
Можу на пошук суті
Вирушити у цю мить.
Можу літати пір'ям,
Можу картини прозорі
Намалювати в повітрі.
Можу й тебе навчить!
Можу розхвилювати,
Потім сказати: "Тихо!.."
Ні, то не буде лихо,
Просто побачать всі.
Можу співати пісню,
Можу для всього світу.
Можу не рвати квітку,
Змокнути у росі.
Можу зварити зілля,
Наче якась чаклунка
Запропонувати "чаю"
Ніби вона - не я.
Можу наворожити:
"Ти мене розкохаєш
Та пошкодуєш потім,
Бо я єдина твоя".
Можу сказати після,
Що пожартувала,
Можемо розсміятись
Голосно і в унісон.
День цей почнемо разом
І поспішаймо жити.
Якось тебе розбудять
І прошепочуть: "Сон!"
Авторська начитка
https://youtu.be/7HNoU6EMeAM
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: Kлер Клер