Десь далеко грає оркестр,
Награє мелодії дивні
про мореплавців з місяця
і соняшникове насіння.
Десь барабанщик шалений
Розхитує час невдалий
Нагадуванням про літо
В майбутньому, що не настало.
Майбутнє, древнє донині,
Покрилось єгипетським пилом,
Пахне бузок і могила,
І сім'я, що втратило силу,
І персик на гілці дерева
Звідти небо не може дістать,
Як омари, чудові мумії
Пам'ятають майбутнє і вчать.
На піску малюють майбутнє
Діти, сидячи на камінні,
Пам'ятають, смерті не буде
В невідомій колись країні.
Десь далеко грає оркестр
Там, де місяць завжди сіяє,
І нікому не спиться влітку
І ніхто там не помирає;
Просто час тягнеться вічно
І серця продовжують битись
Під барабани місяця
І повільний поступ Вічності.
Там гуляють старі неспішно
І свій полудень відкладають,
і сплять на полях пшеничних,
щоб як діти рости далі.
Там старі і діти буркочуть
і знають, що час помирати,
і вкладаються спати в сльозах,
що під ліжком, не хочуть знати.
Сидять за столом обіднім,
де бенкет для плоті триває,
Де неможливе можливе
і зіпсоване свіжим буває.
Десь далеко грає оркестр,
О послухай, послухай ці трелі!
Хто почув, танцюватиме вічно
В червні й червні, й вічному червні.
І смерть пошиється в телепні
І навіки замовкне смерть
В червні й червні, й вічному червні.
[i]Рей Бредбері помер 5 червня 2012 року[/i]
[b]Ray Bradbury SOMEWHERE A BAND IS PLAYING[/b]
Somewhere a band is playing,
Playing the strangest tunes,
Of sunflower seeds and sailors
Who tide with the strangest moons.
Somewhere a drummer simmers
And trembles with times forlorn,
Remembering days of summer
In futures yet unborn.
Futures so far they are ancient
And filled with Egyptian dust,
That smell of the tomb and the lilac,
And seed that is spent from lust,
And peach that is hung on a tree branch
Far out in the sky from one’s reach,
here mummies as lovely as lobsters
Remember old futures and teach.
And children sit by on the stone floor
And draw out their lives in the sands,
Remembering deaths that won’t happen
In futures unseen in far lands.
Somewhere a band is playing
Where the moon never sets in the sky
And nobody sleeps in the summer
And nobody puts down to die;
And Time then just goes on forever
And hearts then continue to beat
To the sound of the old moon-drum drumming
And the glide of Eternity’s feet;
Somewhere the old people wander
And linger themselves into noon
And sleep in the wheat fields yonder
To rise as fresh children with moon.
Somewhere the children, old, maunder
And know what it is to be dead
And turn in their weeping to ponder
Oblivious filed ‘neath their bed.
And sit at the long dining table
Where Life makes a banquet of flesh,
Where dis-able makes itself able
And spoiled puts on new masks of fresh.
Somewhere a band is playing
Oh listen, oh listen that tune!
If you learn it you’ll dance on forever
In June and yet June and more June.
And Death will be dumb and not clever
And Death will lie silent forever
In June and June and more June.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Зоя Бідило