Споконвіку в нашій Україні
Були свої традиції та звичаї,
Примножували їх нові покоління
Й передавали дітонькам своїм.
І я із колисковою матусі
Вбирала в свою душу ті скарби,
Які і золота, і срібла ще дорожчі.
А згодом їх хотіла зберегти.
Ще змалечку навчилась вишиванню,
Народну пісню знала не одну,
Якої теж навчилася від мами,
Співала і веселу і сумну.
Духовно збагатитись намагалась,
Співаючи народнії пісні.
Немов зернини й осі їх збираєм,
Щоб пам"ятали доньки і сини.
Весільні й побутові та купальські.
Журливії ліричні та веселі.
Щоб голку в руки брали онучата
Та вишиванками цвіла Вкраїна-ненька.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський