З Бровком удвох стрічаємо світанок.
З кульбабок облітає сивий пух.
Поволі світ розкручує свій танець.
В нім грають барва, запах, рух і звук.
Злилося в голосах ранкове птаство.
Ревнули двигунці. Ти ж... не жени...
Єдиний серця спокій – справжній пастир.
Вагання й сумнів – дикі кажани.
Встають сонця і падають комети.
Життя – мов невгаваюча спіраль.
Усі секрети й істини – в моменті.
Лиш в ньому причаївся твій Грааль.
Тож спроби всі момент перехитрити
смішні і марні, звідки не поглянь.
Потрапити в його магічні ритми
для когось – недосяжна гра і грань.
Цей скарб не продається за монети.
Безцінні барва, запах, рух і звук.
Тож, світе, до побачення в моменті,
де ранок золотить кульбабчин пух...
© Сашко Обрій.
17.05.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Олександр Обрій