твій град стоїть на вірі та біді
світило із дніпра виймає невід
верба вергає в ніч плоди вогненні
дари волхвів на божому суді
горять ліси
дими такі що боже нас спаси
стовбичать мов нагострені списи
між соснами та трунками конвалій
перун збирає в пригорщу зухвалі
громи й реве на різні голоси
палає захід загасає схід
будинки гинуть мов живі істоти
виразні вікна як порожні соти
закреслені провалені глухі
а ти стоїш на крилечку бджоли
допоки воду не прониже вглиб
отара видив наче чорне птаство
і так затісно тіні облягли
тебе і світ навколо одночасно
майстри гончарства бондарі кравці
мірошники сліпці з поводирями
чумацькими шляхами йдуть у ями
у хижі та голодні вирви ці
як доленосно сіється вогонь
лопушшя в ньому корчиться либонь
у намірі зворушити його
червоні хвилі побивають човен
хоч на позір сум’яття містечкове
та полум’я жене птахів зі стріх
гуде гуде неопалимий вулик
ріка гаптує золами намули
для грішних тих
так сходить світло сам побач увіч
над маківками житлових кварталів
скидає берці та прямує далі
ліс оживає місто воскресає
навічно в кручі княжий град вростає
і очерет ковтає довгу ніч
27.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Єлена Дорофієвська