Люблю, коли ти одягаєш небо в шалі,
Що сонце сплело із рожевих ниточок.
На вечорову й світанкову мить чекаю,
Коли у небі порозквітає рясний бузок.
Люблю, коли ти дістаєш зі скриньки
Прикраси рожево-лілових кольорів.
Від них так солодко стає серденьку,
Душа радіє, не втримати їй почуттів.
Печаль і туга, сіра і сумна буденність
Розчиняться у неймовірній тій красі.
На неї споглядати я могла б щоденно,
Та плине час, все змінюється у житті.
Зафільмувати можна ці чарівні миті,
Бо живемо у час "звичайних чудасій".
Якби ж лишень було ще так на світі:
Красу узрівши, зла зрікався лиходій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Яніта Владович