Плаче гора: на ній хурделиця.
Сіється борошном, колеться, стелиться.
Змерзла до кістки холодна земля:
Вже не рілля, а залізна броня.
Ніби і березень: місто із хмарами.
Небо жене чорні вівці отарами.
Мій Маріуполь стінами скутими
Ще залишився у зимному лютому.
Кров як вино: тече річкою п'яною.
Згірклою. Пінною. Сиво-багряною.
Все моє місто тримає скелет:
Мій мирний воїн тримає багнет…
Морок підвальний: горнеться дівчинка.
Горнеться з нею обрубана свічечка.
Над головою вмирають світи.
Чуєш, не гасни. Ти тільки світи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Дара Гуменюк