Єдине, що зараз в тобі: не сміти жаліти ворога.
Ні плачі, ні зойки, ні ранені їхні обличчя не мають в тобі прорости милосердним зерном.
Ввійти у броню, сховатись від ржавого шолома,
І стиснути зуби. І бити їх чоботом, кулею, молотом.
А навіть і впертим похмурим чолом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Дара Гуменюк