Розгулялося зло... Все кричало:
"Це мені й це мені. Що так мало?
Все давайте сюди, вам не треба!"
Розгулялося зло аж до неба.
Попід хмари пішло. Загриміло,
ще й сипнуло вогнем. Обгоріло
все навколо, поглянь. Стихли люди.
Ой страшної біди сліди всюди...
Веселилося зло ще й сміялось:
"Подивіться, руїни! Зосталось
жменька попелу лиш у помісті.
У селі сльози ллються і в місті."
Та тут вийшло Добро... Яке сильне!
У Добра сила є, й око пильне.
І злякалося зло, вже й поникло.
Ну, а потім взяло... й зовсім зникло!
Зло на вигляд завжди таке страшне,
тут гримить і гуде... та враз згасне.
Де тягатись з Добром? Зло ж із пилу.
А Добру завжди Мир дає силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Надія Башинська