Люди плачуть і небо плаче,
Бо щоднини у нас хоронять.
Хазяйнує Смерть, вдома наче,
Розмальовує білим скроні.
Скільки їх молодих та ранніх
Так завчасу пішли за обрій...
У реальному заекранні
Забуваємо слово "добре".
Як сприймати, скажіть, усе це?
Як примусити тіло... жити
У той час, коли стигне серце,
Бо вітрам всім воно відкрите?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Патара