[b][color="#072fbf"]Найріднішим є місце, де ми народились.
Це присвята мальовничому селу Зеленянка
у Немирівському районі, де усі ми народилися.
Тут і сьогодні квіти пахнуть п"янко,
А килим трав м"якіший, як ніде.
Моя любове, рідна Зеленянко,
До тебе сердце всіх щораз веде.
Ми тут корінням врощені глибоко,
Тут і в повітрі предків дух снує.
І де не йдеш, куди не кинеш оком
Все там до болю і навік своє...
Два берегИ, садами вбрані смужки,
Судки, стежини і бузковий цвіт,
А ще та кладка, що побіля Кушки
Як промінець, минулого привіт...
Все вже не так, мілкою стала Устя,
Мало хатин, де повниться життя
Все навкруги змінило своє русло
Та не змінились наші почуття.
Моя любове, Зеленянко рідна!!
До тебе линуть серце і думки...
Ти досі є і будеш необхідна
Ти - джерело, крізь долі і роки.
Любов Іванова (Шевчук) 30.05.2022 р.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2022
автор: Любов Іванова