Про Голочку і Пробку

В  маленькому  ательє,  серед  картатих  клаптиків  тканини  та  котушок  з  нитками,  жила  собі  Голочка.
Вона  прокидалася  з  першим  промінчиком  сонця,  який  пробивався  крізь  шибку  та  лоскотав  своїм  теплом  її  металеву  ніжку.
Голочка  мала  виточену  фігурку:  гостра,  колюча,  тоненька  та  гладенька.
Сталося  так,  що  не  по  своїй  волі,  а  навпаки   -  по  неволі,  першим,  кого  вона  бачила,  коли  відкривала  оченята  був  Пробка.
Точніше  не  так,  вона  прокидалася  в  ньому.
Бо  звечора  Анабель,  майстриня,  яка  працювала  з  Голочкою,  запихала  її  в  Пробку,  щоб  вона  не  закотилася.
Голка  не  просто  не  любила  Пробку,  а  люто  ненавиділа.
Спочатку  вона  в  ньому  борсалася,  а  ще  бухтіла,  пихтіла  та  поблискувала  своєю  невдоволеною  голівкою.
Аж  поки  не  засинала.
Пробка  був  зовсім  пористий  та  м'який.
Але  Голочка  не  хотіла  цього  визнавати.
В  її  вушко  могла  пролізти  нитка,  але  не  суть.
Голочка  дуже  хотіла  гладити,  але  кололась,  бо  багато  чого  ще  не  знала.
Наприклад  те,  що  маючи  в  собі  здатність  гладити  -  не  всі  гладять.  
І  не  всі,  хто  колючий  -  колеться.
Нитки  в  своє  вушко  вона  підбирала  під  настрій.
А  настрій  залежав  від  музики  за  вікном.
Пробка  зайорзав  на  місці  та  запитав  Голку,  чому  в  неї  сьогодні  саме  така  нитка.
Коли  сказала  про  музику,  то  Пробка  здивувався,  бо  ніякої  музики  він  не  чув.
Голочці  було  краще  на  одинці,  тому  що  вона  терпіти  не  могла  пояснювати  щось  цьому  безголовому  Пробці.
Ось  і  цього  разу.
Музики  він  не  чує!
Дивно,  що  далі  свого  носа  бачить.
Голочка  невдоволено  поборсалася  в  Пробці  і  замовкла.


Спроба  писати  для  дітей
Донечка  хоче  продовження,  а  ви  що  скажете?)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Kлер Клер