Ну от і він, останній день весни
Але війна, як безкінечний лютий
Сирени уриваються у сни
Вмирають дні та йдуть у вічність люди
Де ти, Маріє? Розп'яли Христа
За те, що не зігнувся у Пілата
Як праведна то жертва і свята
Навіщо віра й мова наша теж розп'ята?
Не вірю в Бога, що убив свого
Єдиного й улюбленого Сина
а вірю в ЗСУ і ТРО
І що воскресла наша Україна
Воскресла Україна навесні
В крові, пилюці, змучена, розп’ята
І душі наші, і пісні сумні
Та будемо веселих ще співати.
31 травня 2022р., 97 доба війни
О. Панченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2022
автор: Олександр МкКола-вич