Кров підступає до очей,
Палиця нутро шліфує,
Щось навалили на плечі -
Так я тебе ревную.
Скажеш, що я дурний
Скажеш: "Ти що? Не придумуй!"
Я не тримаю стрій,
В мене як вежі думи.
Знаю, що ти моя,
Знаю, що ти кохаєш.
Та я вже заздрю полям -
Ти ними літом гуляєш!
Гладиш рукою колосся,
Поглядом впала в небо.
Вітер заплутавсь в волоссі...
Та що ж він хоче від тебе?
Пурхає легко метелик,
Вдяг акварелі на крила.
Близько його розглядаєш...
Що ти отам загубила?
Пух на твоїх долонях
Гріється кошенятком
Ось я на нього подмухаю,
Хай накиває п'ятами!
То я, мабуть, божеволію.
Слухайте сюди, люди!
Якщо тебе не вкраду,
То щось їм точно буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2022
автор: Kлер Клер