Таємний ліс, я так тебе люблю!
Густий, п’янким напоєний повітрям.
Де на галяві, серед пишних трав,
Одна знайома, мила серцю квітне.
Чабрець чи чепчик, кажуть ще тим’ян,
Маленький кущик, зовсім непримітний.
Візьмеш до рук ці прянощі гіркі,
Їх Бог створив для рівноваги й світла,
І чуєш голос батьківський, тремкий:
«Чебрець у поміч від хвороб і лиха,
Життя то подих, український дух,
На чужині – це символ Батьківщини.
І навіть найсміліший відчайдух
Потре в долонях: стане, як дитина.
Це дика м’ята і Єленин квіт,
Святої Богородиці рослина.
Магічне зілля, оберіг з тих літ,
Коли трипільці чарували глину".
Мій рідний ліс, як пахне тут чебрець!
Під ніжний щебіт розцвіла купина:
Рятунок для закоханих сердець,
Прадавня пам’ять Неньки-України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: fialka@