Любила діточок вона.
Убив снаряд матусю рідну.
Заплакана в страху весна,
Самі зостались бідні діти.
Брат старший їм вже опікун,
Йому лиш вісімнадцять років.
Сердечних доторкнулось горе струн,
Брати і сестри все ж не одинокі.
- Нагодувати треба всіх, -
Піклується про них, мов мати,
А ворогу великий гріх -
Розбомблена дитяча хата.
З Донеччини вони втекли,
В Дрогобичі тепер родина.
Немов малі пташки бусли:
Дві милі донечки й три сина.
( Ось так стали сиротами В'ячеслав, Данило, Тимур, Ніколь і Олівія із селища Верхньоторецьке Донецької області. )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: Світлая (Світлана Пирогова)