Тупим ножем від тушок відділяю голови,
На мене дивляться рибин блискучі очі
Із докором, немов просити хочуть
Не чистити луску, їх не робити голими.
Виношу голови у ніч і викладаю в трави,
Поміж яких ти спину напинаєш брудно-білу
Й твоє костисте, невагоме тіло
Шукає мою руку сліпо, спрагло.
Ти не голодний? Не торкаєшся голів сріблястих.
Ти нетерплячий - я тебе невірно зрозуміла:
Ти свою спину уявив собі вітрилом,
Мою долоню - кораблем в траві хвилястій.
Ми тихо пливемо нічною тінню,
То виринаємо, то знов пірнаєм в трави,
Світ опускає голос нижче на октаву,
Я чую лиш котяче муркотіння.
04.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Wiggily