А моя Птаха марить небом,
Бо синьоока височінь
Манила думкою про себе
Спокусами із сновидінь:
То пошепки прильне зорею
І розповість про зорепад,
А то віддасть свою камею
Усім відрадам наздогад.
Ти відпусти її на волю
Назустріч сонцю і вітрам.
Не переймась за її долю,
Довірсь палким тіїм словам.
Тоді до тебе повернувшись
На крилах щастя і любові -
З усього серця пригорнувшись,
Назавжди здасть себе в неволю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Сантінія