Сонце сховане за хмари,
Ллються сльози з хмар кілками
Другий день нового літа,
І тепло клопоче людність,
Що оковом шкіри скута
Безнадійно і довіку.
Наче в колі, де той Кербер
Розриває плоті мертвих
Під дощами та снігами,
Мій світок постав сьогодні,,
Наче в темній тій безодні,
Плачі й горе жиють з нами.
А он там, в далеких землях,
За горами, – синє небо
Без затемнень і без жалю,
Там жінки сміються й діти
У полях посеред квітів,
У промінні, що не палить.
Підуть якось бурі пекла
До щасливих країв, певно,
Нас полишать на руїні
Нові квіти насаджати
У нових трудах і марах,
Що не вернуть більше зливи.
Хто лойс не поставив -
Той п*дор дірявий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Дефлоратор