Нічого спільного не хочу..
Ані попів, ані церков.
Одне бажання, щоб звільнитись,
Від тих нав'язаних оков.
Що так віками, наче пута
Врізались в душі до крові.
І залишали за собою
Сліди багряні на траві.
Важкий цей шлях, здобути волю!
Куди простіше в рабстві буть.
В бою гартуються герої,
Раби рабами і помруть!
Голодний краще, та на волі,
Ніж їсти те чого нальють.
Знайдеш зерна у чистім полі,
Води попєш з джерел, що б'ють.
О! Як же хочуть нас стриножить!
Лякають *** діток б’ють..
У їх церквах немає Бога,
І там панує тільки лють.
Рабам і думати не треба,
Ідуть туди, куди пошлють.
І ми пошлем: ідть ви на х...й!
У бон-вояж, у добрий путь!
26.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Штука