я маю вмерти
ні, я повинна смерті
бо я кончена ідіотка
ось такая вот сводка
я не послухалась тебе знову,
в наші відносини підмішала ментол у колу
і віддалась незалюбки я тому,
що використав й забив на мене голу
я плакала в тенетах туману
ти скоро покохаєш іншу дівчину
я вийду із лісного яру
і мабуть вилікую свою ангіну
тисячі "пробач, коханий"
не вилікують наші рани
мене оточує аномальний біль
а тобі як, коханий, ріднесенький мій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: Харрієт